Томаш Фіала: «Україні важливіше отримати допомогу зараз, ніж $750 млрд після війни» — інтерв'ю про олігархів, курс і запас міцності РФ

Як Україна домовляється з інвесторами, чому закон про олігархів не є ідеальним рішенням, чи вистачить надовго економіки Росії? Велике інтерв'ю з власником Dragon Capital Томашем Фіалою.

Гендиректор та власник інвесткомпанії Dragon Capital Томаш Фіала — один із найвідоміших іноземних інвесторів в Україні. Скуповуючи склади, офіси та торгові центри, за кілька років він зібрав один із найбільших портфелів нерухомості в країні. Завдяки інвестиціям у медіагрупу НВ та придбанню Української правди став помітним гравцем на медіаринку. Концентрація великого бізнесу та медіаактивів в одних руках, яка відбулась нещодавно, надала привід журналістам жартома говорити про Фіалу як про олігарха нової хвилі.

Ухвалення закону про створення реєстру олігархів вивело це питання з іронічної площини. Олігархом може бути й іноземець, додав інтриги секретар РНБО Олексій Данилов.

Щоб офіційно набути статусу «олігарха», достатньо бути відповідним водночас до трьох критеріїв із чотирьох: брати участь у політичному житті; справляти суттєвий вплив на ЗМІ; контролювати підприємства-монополісти; мати активи, вартість яких перевищує 1 млн прожиткових мінімумів на 1 січня відповідного року (2,19 млрд грн на момент ухвалення). Щоб знизити ризики потрапляння в токсичний «клуб», від медіабізнесу вже позбулися Рінат Ахметов і Вадим Столар, а Вадим Новінський офіційно пішов з політики, здавши депутатський мандат.

Нинішня розмова відбулася з ініціативи редакції НВ Бізнес. В інтерв'ю Фіала пояснив, чи вважає сам себе олігархом, чи можливий дефолт України, чи припустима в країні робота«аполітичного» російського бізнесу і чи слушним є тлумачення про те, що місце Святослава Вакарчука в політиці посідає Сергій Притула.

ПРО ОЛІГАРХІВ, МЕДІА ТА УКРАЇНСЬКЕ ГРОМАДЯНСТВО

— Нещодавно набув чинності закон про олігархів. Через нього Рінат Ахметов вже відмовився від медіа, Вадим Новінський здав депутатський мандат. Ви вивчали закон? 

Так, звісно.

— Ви маєте щонайменше великий бізнес та медіа. Впевнені, що закон вас не стосуватиметься?

Можна переглянути класичне визначення слова олігарх…

— Спрощено це людина, яка використовує владу для наживи.

Так, заробляє гроші завдяки наближенню до влади. Я до цієї дефініції олігарха абсолютно не належу. У мене не було близьких зв’язків з жодним із президентів. Я завжди відкритовисловлююсь про наявні в країні проблеми, і президентам це ніколи не подобалося, ні Януковичу, ні попередньому, ні нинішньому. Я себе олігархом не вважаю, мій бізнес не залежить від тарифів на електрику, я не купляв активів завдяки родинним зв’язкам. У моїй біографії такого нема.

Для боротьби з олігархами потрібні не такі закони, а структурні реформи правоохоронних органів та судів. Авжеж, це складніший шлях, але правильний. Нам все одно доведеться його пройти у процесі кандидатства до Євросоюзу.

В ухваленому законі є чотири критерії визначення олігарха, до війни я відповідав двом із них — у нас є медіа та дорогі активи. Як зараз — не знаю. Важко сказати, скільки коштують активи в Україні — немає ринку.

Ви дотуєте медіа, які належать Dragon Capital — УП, НВ, Мінфін?

Нині не дотуємо ні НВ, ні УП. Вони самодостатні. Що стосується Treeum (об'єднує платформи minfin.ua і finance.ua. — Ред.) — генерація лідів надто зменшилася, але щомісяця потроху зростає. Компанія живе частково на гроші, які заробила торік, частково — на те, що ми проінвестували ще позаторік. Довелося скорочувати витрати, як і в інших бізнесах.

Ви кажете, що вас немає в політиці, але ви приятелюєте зі Святославом Вакарчуком та підтримували його.

Святослава Вакарчука підтримувала моя дружина. Не його, а партію Голос у 2019 році, за три роки до набуття чинності законом.

Зараз на його місце нового перспективного політика виходить волонтер Сергій Притула, який був ведучим на Радіо НВ, що належить вам. У соцопитуваннях його рейтинг заміряють разом із Зеленським та Залужним.

Як іноземний громадянин — маю лише паспорт Чехії — я не маю права фінансувати політику. І жодним чином не впливаю ні на президента, ні на уряд, ні на депутатів. Ви не знайдете жодного закону чи рішення, яке я лобіював.

Ви не розмірковували про українське громадянство?

Я дуже люблю Україну і живу тут уже понад 20 років. У мене тут родина та бізнес. Це країна величезних можливостей, прекрасних людей, і я завжди намагався бути тут максимально корисним. Погодьтеся, для цього не обов’язково мати українське громадянство. І я водночас патріот країни, де народився і виріс, і мені здається, було б неправильно змінювати громадянство.

Ви й раніше критично висловлювалися про олігархів. Але олігархи в Україні часом відіграють стабілізуючу роль у тому ж 2014 році, коли вони очолили області та протистояли російській агресії. Чи не вбачаєте ви ризиків, що влада опиниться в одних руках? Якщо поглянути на парламентську більшість, Кабмін та силовий блок влади, в принципі це вже сталося.

Дивлячись із чим порівнювати. Частково олігархічна система — з кількома центрами впливу — можливо, краще, ніж система з одним диктатором, як у Росії. Але вона у будь-якому разі гірша, ніж демократія, як у Євросоюзі, куди ми всі прагнемо.

Тобто ваш рецепт деолігархізації — це незалежні правоохоронні органи?

Так. Суди та правоохоронні органи. Ця вимога до влади з боку бізнесу завжди була на першому місці. Якщо Україні потрібно більше інвестицій, насамперед варто скопіювати правоохоронну та судову системи, які є в успішніших європейських країнах.

Себто єдина мотивація влади на такі кроки — перспектива стати членом ЄС. Ви вірите, що цього достатньо?

Та, це такий собі «пряник». За останні вісім років в Україні відбулося чимало позитивних змін та реформ. З одного боку, громадянське суспільство, журналісти та публічність допомагають боротися з корупцією більше, ніж правоохоронні органи чи суди. З іншого — мотивація безвізом, вільною торгівлею, гранти, кредити Міжнародного валютного фонду, зараз додався статус кандидата в ЄС. Виходить сендвіч — тиск із двох боків, через який влада здійснює реформи.

ПРО КУРС ДОЛАРА, ПЕРЕМОВИНИ УКРАЇНИ З КРЕДИТОРАМИ, ДЕФОЛТ НАФТОГАЗУ

Питання, яке бентежить усіх українців. НБУ нещодавно підвищив курс до 36,6 грн/$, щоб наблизити його до реальності. Після цього він зріс ще більше. Ви бачите ринкові передумови нового зростання?

Щоб диверсифікувати заощадження, люди продовжують гривневі доходи конвертувати на готівковому ринку у долар. Тому буде два курси. Нацбанк вжив заходів на готівковому ринку, які не допустять великої розбіжності курсів.

Ви вважаєте, що курс може відкотитись?

Усе в руках Нацбанку. На готівковому ринку не такі вже й великі обсяги.

А на який курс долара орієнтуєтеся особисто ви? На Нацбанк, курс у банках чи на вуличний?

Орієнтуюсь на Нацбанк, відстежую вуличний, готівковий курс.

Комунікація Нацбанку зі збільшенням офіційного курсу вас заспокоїла чи стурбувала?

Заспокоїла, адже це правильне рішення. Поки що Нацбанк діє правильно. Єдине, що непокоїть, що Нацбанку доводиться купувати ОВДП, тобто друкувати гривню. Хоча це вимушений захід.

Кирило Шевченко наголошував, що інфляція у червні — майже 20%, а на кінець року буде 30%. Тобто НБУ начебто все контролює, але інфляція зростатиме надалі.

Це світовий тренд. У єврозоні та США інфляція — десь 9%. У деяких країнах Центральної Європи — 16−20%. У нас буде на рівні 30%. Це очікувано, так.

Гучна новина минулого тижня — технічний дефолт по облігаціях Нафтогазу. Чи є ймовірність того, що він вплинув на зростання курсу.

Ні, я так не вважаю.

А хто, на вашу думку, винен у дефолті — менеджмент Нафтогазу чи Кабмін? Вони кивають один на одного.

Важко сказати. Уряд має зрозумілу стратегію: відтермінувати виплату боргу держави та держкомпаній, насамперед Нафтогазу. З іншого боку, Нафтогаз за місяць до погашення євробондів заявив, що платитиме — гроші є. На цих новинах його облігації зросли в ціні до 80% від номіналу, їх купували. Нині ж вони коштують 20% від номіналу. Інвестори чекали на виплати, тому Нафтогаз і не набрав потрібної для реструктуризації кількості голосів.

У Кабміні стверджують, що якщо Нафтогаз все ж таки заплатить, то цього не зрозуміють власники облігацій держави, яким також запропонували відкласти виплати на два роки. Це справедливе твердження?

Так, це одна із причин. Важливо не створювати прецедент, який ускладнив би реструктуризацію держборгу. Dragon Capital має державні єврооблігації, і ми проголосували за реструктуризацію, підтримали пропозицію Міністерства фінансів. Ми згодні найближчими двома роками не отримувати ні відсотки, ні погашення за цими облігаціями.

10 серпня буде оголошено результати голосування інвесторів. Щоб реструктуризацію ухвалили, пропозицію держави про відтермінування мають підтримати понад 50% голосів щодо кожного випуску облігацій. Загалом Україна має понад 10 випусків бондів на суму $20 млрд, і підтримати пропозицію мають власники 66% цих паперів.

Але, я вважаю, що інвестори радше погодяться. Тоді Україна заощадить $6 млрд, збереже гроші на найближчі два роки. Але потім все одно доведеться заплатити.

Важливою новиною для економіки є відкриття одеських портів для експорту українського зерна. Ви підраховували, скільки Україна може отримати? Я чув оцінки — максимум $6 млрд до кінця року. Наскільки це поліпшить ситуацію з курсом та бюджетом?

Ми вважаємо, що найближчими місяцями поставки зерна можуть принести $800−900 млндодаткової валютної виручки на місяць. Це збільшить наш експорт більш ніж на 25% — гарна новина для економіки, аграріїв та гривні.

Як загалом змінився ваш макроекономічний прогноз з початку літа?

Наприкінці липня ми видали звіт: падіння ВВП цього року — 30%. Це трохи краще за прогноз Нацбанку. Наступний рік залежить від багатьох чинників. Ми прогнозуємо «мінус» 5% ВВП, у Нацбанку — «плюс» 5%. Якщо експорт сільгосппродукції триватиме, ми прогнозуємо нульове зростання наступного року.

Мінфіну зараз не позаздриш. Податки та збори досі забезпечували 30−40% бюджету. У нас є бодай якась альтернатива міжнародній допомозі?

Друкувати гроші Нацбанком, але це не дуже хороша альтернатива. Тому ми повинні поводитися раціонально. Через війну суттєво зросли витрати бюджету. А прибутки зменшилися, збільшився дефіцит. Я розумію уряд, який хотів оживити економіку, але, на мою думку, неправильно було знижувати податки в середині березня, їх треба було залишити або повернути вже у квітні. Зниження податків ніяк не мотивує бізнес працювати більше чи менше. Якщо бізнес почувається безпечно — працює, не відчуває безпеки — не працює. Військовий захист країни та звільнення територій зараз — пріоритет номер один, безпека — номер два, макроекономічна стабільність, насамперед ризики у фіскальній політиці, фінансування фіскального дефіциту — три. Податки — це пріоритет номер десять за нинішньої ситуації.

Нацбанк планує не виходити за ліміти емісії 400 млрд грн цього року. Це означає друк ще приблизно 30 млрд грн на місяць.

Це нормальний темп, але не має бути більшим.

Ви вірите, що йому вдасться зберегти ці плани?

Я дуже сподіваюся, що емісія буде в межах 400 млрд грн цього року і максимум 200 млрд грн — наступного. А решта фінансуватиметься за рахунок зовнішньої допомоги, переважно грантів. Набагато важливіше отримати цю допомогу зараз, ніж $750 млрд, які Україна просить на відновлення — вже після війни. Для інвесторів це також надважливо. Добре мати післявоєнний план реконструкції України, але якщо війна закінчиться для України позитивно, то інвестуватимуть.

Зиму ви вносите в ризики?

Вносимо. Росія намагатиметься продовжити військовий та економічний тиск до II кварталу наступного року, щоб максимально тиснути через енергетику і на Україну, і на Європу.

Ситуація в економіці станом натепер — це приблизно те, що ми матимемо до кінця війни?

Я вважаю, що можливе поліпшення за рахунок експорту зерна, а може, щось іще додасться. Збільшується пропускна спроможність нашого західного кордону. І до того ж люди звикають. Ви бачите, у Києві величезна різниця в порівнянні з квітнем. Наразі вже майже 80% людей повернулися.

Які точки зростання для України ви вбачаєте?

Зараз це відкриття портів. У середньостроковій перспективі процес інтеграції з Євросоюзом. Це дві ключові точки зростання. Інтеграція передбачає реформи, зокрема верховенство права.

А верховенство права спонукатиме до інвестицій?

Так. Це найголовніше. Те, що ми показували щодо САП та НАБУ, коли не можемо реформувати суди, закрити ОАСК — це дуже велике гальмо.

ПРО РОСІЙСЬКУ ЕКОНОМІКУ І БІЗНЕС НА ДВІ КРАЇНИ

Ви — марафонець. Вочевидь, війна вже перейшла у марафон. Не дуже приємне запитання: чи вистачить в Україні сил на рік війни, на два роки? Наскільки їх вистачить у Росії? Через санкції, відхід західних компаній і технологій там теж виникли проблеми.

Я бачу, що в українців вистачає сил та твердих намірів, але їх треба підкріплювати західною військовою та фінансовою допомогою. Якщо вона буде, то Україні вистачатиме всього, щоб успішно закінчити війну. У Росії, на жаль, цього року ВВП впаде лише на 5%. Вони мають величезне падіння імпорту — на 50%, але експорт не зменшується. Впали обсяги експорту, але ціни зросли. Ще можуть бути зміни, бо світ може увійти в рецесію — ціни на сировину цього чи наступного року можуть суттєво знизитись. Західні санкції, звісно, тиснуть.

Коли запрацюють західні санкції проти Росії? 

Ми очікували в березні, що російська економіка втратить 10−15%, може, й більше. Але зараз прогнози аналітиків, на жаль, покращуються. JP Morgan прогнозує падіння російського ВВП, наскільки я пам’ятаю, на 5%. У них профіцит бюджету та профіцит зовнішньої торгівлі. Економічно найближчого року Росія зможе протриматися. Єдине, що її може послабити — падіння цін на сировину. Чому і Радянський Союз програв холодну війну у 1980-х роках — у другій половині 80-х ціни на нафту впали нижче $20 за барель, подешевшала інша сировина, їм забракло ресурсів.

А якщо з наступного року Європа справді відмовиться від нафти та газу?

Нафту вони поки що, на жаль, успішно перенаправляють на інші ринки — Індія, Китай. Це не допоможе нам. Газ буде важче перенаправити…

Ви допускаєте різке падіння цін на сировинні товари за прикладом кризи 2008−2009 років?

Такої глибокої рецесії немає, але прогнози з приводу світової економіки останні півроку погіршуються щомісяця.

Чи має право російський бізнес працювати в Україні?

На мою думку, ні. Якщо власники мають бізнес і тут, і в Росії, то у російської влади виявляється в руках сильний важіль тиску. Бізнесменам є що втрачати. Таким чином вони стають агентами впливу російської влади. Отже, треба бути тут або там.

ПРО БІЗНЕС ПІД ЧАС ВІЙНИ

Давайте поговоримо про ваш бізнес. Війна триває вже шостий місяць. Ви адаптувалися? Як зараз виглядає ваш робочий день?

Тепер спокійніше, так. На початку був сильний потік новин, багато часу витрачалося на спостереження за військовою ситуацією. Десь продажі впали на 90−100%. Треба було рахувати по-новому, оцінювати перезапуск у нових реаліях. Потім розпочалося відновлення. Тому зараз більше працюю, менше часу читаю військові новини. Слідкую за ними, але не так, як раніше. І роботи, звісно, побільшало, ніж до війни.

Ви більше залучені в операційний бізнес?

Так, треба реагувати на постійні зміни, деякі обмеження. Бізнес-планування стало коротшим. Горизонт планування — на місяць наперед.

Скільки людей загалом по групі скоротили?

Перші три місяці ми нікого не скорочували. Потім були скорочення, залежно від перспектив конкретного бізнесу чи напряму. Усього скоротили десь до 20% співробітників.

А як знімаєте стрес? Зараз це важливе питання для всіх.

Спорт. Щоранку намагаюся займатися годину-півтори: або біг, або велосипед, плавання, спортзал.

Комісійний бізнес інвесткомпанії зараз працює?

Так, торгівля єврооблігаціями.

Реструктуризацій, угод m&a немає?

Є. Наприкінці травня завершилася IT-угода з придбання компанії Skelia міжнародною компанією Nortal. Наш інвестиційно-банківський департамент був радником покупця в цій угоді.

Як відновлюються ваші компанії?

На початку війни ми вважали, що все впаде дуже. Зараз у середньому, напевно, все відновилося на 60−70%, щось менше, щось більше.

Ви говорили, що Dragon втратив три склади під Києвом на 116 тис. кв. м. Скільки вже відновили?

Так, було зруйновано 30% портфеля нашої складської нерухомості. Ми потроху все відновлюємо. На початку липня, наприклад, оновили та здали в оренду одну з будівель комплексу West Gate Logistic у Стоянці, розташованого уздовж Житомирської траси.

У компанії є торгова, складська, офісна нерухомість. Можете зараз оцінити, де найскладніша ситуація, де краще?

У ТРЦ та складах активність потроху відновлюється. Повернення до довоєнних показників в офісах, мабуть, розтягнеться на три роки.

Який там відсоток порожніх площ?

Понад 10%.

У вас є проєкт житлової нерухомості Оболонь Плаза у Києві. Усе продали до війни чи ні?

Ми продали більшість квартир та торгових площ на перших двох поверхах. На третьому-четвертому — офіси, більше половини не продано. Ми ще добудовуємо цей комплекс, окремі роботи триватимуть до кінця року.

Скільки часу знадобиться на відновлення житлової нерухомості?

Гарне запитання. Зважаючи на те, що і де. Нині у Львові продаж житлової нерухомості у гривні — мінус 70−75% від минулого року. У квадратних метрах — мінус 75−80%. У Києві — приблизно мінус 95%. Ринок відновлюватиметься тривалий час. Все залежить від того, коли люди повернуться. Буде внутрішня міграція, зі східної України до Києва чи на захід. За кордоном у нас 4,5−5 млн людей. За деякими опитуваннями приблизно 90% хочуть повернутися, але більшість — після війни.