Огляд фінансових ринків від Сергія Фурси: Саудівський ніж у спину Путіна
Унаслідок чого в п’ятницю індекс S&P500 зустріне на позначці 5745 пунктів, що десь на 30 пунктів вище, ніж минулого тижня. І цього разу ринки змогли надихнутися Китаєм. Причому не трактатами Конфуція чи мудрістю товариша Сі, а найпростішим методом — черговою порцією стимулів. Китайська економіка буксує, тільки лінивий за останні років 5 не пророкував там кризу, всі кивають на ринок нерухомості, борги і демографію, адже товариші, які спочатку знищили горобців під час культурної революції, потім догралися і зі своєю політикою «одна родина — одна дитина». І щоб якось стимулювати зростання на прийнятних для Піднебесної рівнях, китайська влада цього тижня оголосила цілий комплекс заходів і стимулів. У надії, що бабло переможе зло.
Хоча хто там зло — це ще треба розібратися і спитати у тих самих товаришів зі влади, а чи не їхня політика призвела до того, що інвестори тікають. Чи то політика відносно заможних китайців, де тепер бізнесмени, як вогню, бояться опинитися на чолі списку «найзаможніших китайців» і доходить до того — щойно вартість акцій того чи іншого китайського конгломерату виростає достатньо, щоб його власник отримував першу сходинку в переліку «відомих і багатих», як він уявляє собі обличчя товариша Сі (а разом із ним і якийсь віппідвал, в якому свого часу тримали Джека Ма) і біжить давати коментарі про погані прогнози на майбутнє для власного бізнесу, обвалюючи тим самим чи принаймні намагаючись обвалити, вартість акцій, щоб на гору винесло когось іншого. Чи політика відносно Тайваню, бо велика потенційна війна лякає людей із грошима, які поспішають віднести їх деінде, наприклад у сусідню Індію, де людей вже також півтора мільярди, та й вони ще й продовжують розмножуватися як божевільні.
Так чи інакше, проте інвестори і спекулянти зраділи масивній порції стимулів. І китайські ринки пережили найкращі дні з березня 2022 року. Наскільки цього оптимізму вистачить — то питання окреме, адже стимули не вирішують основної проблеми китайців. Проте поки ринки вирішили трохи переоцінити своє негативне ставлення до Пекіну. Звісно, китайські стимули потягнули за собою всі сировинні ринки. Особливо приємно для України, що в першу чергу почали зростати ціни на руду та метал, бо останнім часом ми бачили навіть зупинку певних виробничих потужностей на Криворіжсталі, бо компанія вже не витягує з такою ринковою кон’юнктурою на тлі дуже дорогої електроенергії. І з початку потягнулась в гору і нафта, радуючи Путіна та його посіпак. Бо останнє падіння на ринку нафти було продиктоване саме побоюванням щодо попиту, який генерує Китай, тим більше той самий Китай з шаленою швидкістю штампує електромобілі, змушуючи нервувати нафтовиків і Ілона Маска. Через що нафта, яка так приємно обвалилась з 80 до 70 доларів за барель, відскочила кудись до 74, погрожуючи не здаватись.
Але це щастя тривало недовго. Бо потім черговий ніж в спину Путіну встромила Саудівська Аравія, яка щойно приєдналась до клубу ображених під назвою БРІКС, який чомусь прийнято вважати клубом друзів Росії. Чи навіть не Саудівська Аравія, а Financial Times, де вийшла стаття, що саудівський принц задовбався боротися за ціну нафти по 100 і, ймовірно, усвідомивши, що цього не вийде, вирішив тепер сфокусуватися на боротьбі за частку ринку для генерації тієї купи бабла, що потрібна його для фінансування своїх мєгапроєктів, бо і місто саме себе не побудує і футболісти самі собі платити не будуть, а попереду чемпіонат світу з футболу 2030, що відбудеться в Саудівський Аравії. Бо поки вони боролися за ціну, цим користувались інші, особливо американці, що вийшли на перше місце у світі за видобутком нафти і були дуже вдячні арабам за те, що вони їм не заважають, а ще й тримають ціну відносно високою.
Та й росіяни хоч і обіцяли грати в спільну гру з ОПЕК+, явно і постійно намагалися обдурити, тим більше зараз мало хто може зрозуміти, скільки реально вони тієї нафти продають. А це значить, що Саудівська Аравія найближчим часом наростить видобуток. А за нею підуть інші. І це може розпочати прекрасні щурячі перегони, штовхаючи ціну все нижче і нижче та нагадуючи солодкі 1980-і. Про які в Кремлі чудово пам’ятають. Унаслідок чого на тлі загального оптимізму та зростання всього по світу ціни на нафту обвалились і зранку в п’ятницю барель брента коштує $71,3. І важко уявити, куди цю ціну можуть загнати ті самі щурячі перегони, особливо в той момент, коли ефект від оголошення китайських стимулів себе вичерпає.
Український сегмент єврооблігацій був цього тижня у спокої. Така сяка активність спостерігалась хіба що в корпоративному сегменті, та й то, без якихось різких рухів. Ринки навіть не зреагували на приємності від ЄС у вигляді 35 млрд євро, з якими приїхала до Києва голова Єврокомісії. Що, власне, повністю закриває потреби у фінансуванні бюджету на наступний рік. І ще й на помідорчики, а в нашому випадку — на закупівлю зброї, вистачить. Але, певно, для ринків то давно вже було в ціні, бо політичне рішення від країн G7 було оголошено давно. І єдине, що зараз може значно вплинути на динаміку котирувань — це чутки про можливі перемовини. А тут поки що нових новин немає, хіба що натяки у західній пресі, що Мінськ може бути замінений на Делі. Чи Мумбаї. Чи може просто Гоа.
Зате дуже багато новин прилітало із США, де українському президенту знову не пощастило потрапити у жорнова передвиборчих перегонів у США, з усіма похідними спецефектами, особливо яскраво вираженими у промові Трампа, де він продемонстрував дуже високий рівень знань про ситуацію в Україні та показав, з яких джерел він отримує цю інформацію. А після того проявив ще й відому свою послідовність, погодившись на зустріч із Зеленським.
На внутрішньому ринку зберігається такий самий відносний спокій. Гривня продовжує коливатись у чітко окресленому діапазоні, демонструючи, що навряд чи в кінці року курс буде сильно вищим за 42 гривні за долар. Ранок п’ятниці гривня на міжбанку почне на позначці у 41,15 гривень за долар, а кешевий ринок торгується десь близько рівня 41,45 гривень за долар. Нудно. І важко уявити, чим себе розважають останній рік-півтора валютні спекулянти, хіба що всі перейшли у криптовалютчики. Тим більше, що на тлі загального оптимізму зростає і біткоїн, який дістався позначки у $65 тис. за штуку, незрозуміло чого.
На внутрішньому ринку Мінфін продовжує залучати кошти для фінансування бюджету. Цього тижня не було погашень внутрішнього боргу, і зазвичай в такі моменти і розміщення відбуваються дуже скромні. Проте не цього разу. Мінфін залучив нових грошей на 17,8 млрд грн, таким чином зробивши чисте залучення боргу у вересні до $1 млрд. А всього за рік — до $3 млрд. Як бачимо, ринок прискорюється у своєму бажанні допомагати Мінфіну фінансувати армію. І робить це без зростання дохідності, проявлячи патріотичну позицію. Що можна зрозуміти, коли в тебе більше половини банківської системи належить державі. І це ще навіть НБУ не оголосив новий список резервних облігацій.
Але, схоже, саудівці задовбалися. Проблеми з економікою Китаю не дають сподіватися, що нафта буде дорогою. А фінансувати бюджет треба. І якщо ціна на товар не зростає, то можна просто продавати більше цього товару. І тепер вони починають боротьбу за частку ринку. Бо якось неприємно було саудитам і іншим товаришам з ОПЕК спостерігати, як за останні роки їхня частка ринку падала. І найбільшим видобувачем нафти стали США. І гроші текли не в їхні кишені.
І це те, на що ми давно чекали. Бо саме це може різко підштовхнути ціну нафти, а значить і доходи росіян, вниз. Тільки на цій новині вартість нафти просіла на 2%. І це при тому, що в Китаї на цьому тижні вирішили робити дуже багато стимулів для економіки, що мало штовхати ціни на нафту в гору. Але ні.
І це просто стаття. Саудівська Аравія ще не збільшила виробництва нафти. Але тепер майже невідворотно збільшить. Нагадуючи Путіну і Ко солодкі 1980-і. А слідом мають змінити свою стратегію й інші країни. Бо хто останній, той і лох. Якщо цей процес розпочнеться, то далі вже його зупинити буде важко. І Саудівська Аравія вирішила його розпочати. Може тому, що не боїться цінової конкуренції, адже має дуже низьку собівартість.
І так, Саудівська Аравія щойно вступила в БРІКС. Але там кожен за себе. За свої інтереси. І особливо за своє бабло. І, схоже, араби вирішили, що для збільшення бабла у них, треба зменшити кількість цього бабла у Путіна. Нічого особистого, тільки бізнес.
Сергій Фурса, заступник директора з питань торгівлі цінними паперами Dragon Capital