Огляд фінансових ринків від Сергія Фурси: Захід почав бачити, що Україна виграє економічну війну з Росією
Ринок спромігся зустріти Різдво на рівні, вищому за 6000 тисяч пунктів за індексом S&P500, приправивши добрий рік для інвесторів і спекулянтів фінальним десертом. Але це єдине, на що спромігся ринок, бо тиждень виявився очікувано нудним, можна сказати, мертвим. Ранок п’ятниці індекс S&P500 почне з позначки 6037 пунктів, що на 60 пунктів вище, ніж тиждень тому. Ті окремі невдахи, кого лишили в офісі, чи то погано поводили себе весь рік, втрачаючи гроші, чи то витягли короткий сірник. Розважав їх хіба що Дональд Трамп, який почав булити не тільки Канаду, але й ще Данію та Панаму. Хто там наступний в черзі серед союзників — невідомо. І що з цього вийде, навряд чи хтось може уявити. Особливо враховуючи, що такі заяви Трампа не можна списати на святкове похмілля, бо він же не п'є. Залишається сильним долар, завдячуючи рішенню ФРС. І нафта відмовляється падати, повторюючи свої маневри у спробі наблизитись до рівня у $74 за барель бренту.
Поки Захід вже святкує, росіяни ще готуються до входу в щорічний запій і демонструють певну активність, причому не тільки у своїй улюбленій забаві збиття цивільних літаків. Центральний банк Росії не наважився підняти ставку, як того очікував весь ринок, зберігши її на і так дуже високому рівні у 21%. Якщо вірити голові банку Набіуліній, то це тому, що вони побачили різке сповільнення кредитування, що потенційно каже про те, що ставка зіграла і боротьба з інфляцією почалась. Але що далі, то менше людей вірить будь-яким даним щодо економіки Росії. І навіть до західних журналістів, які, схоже, засинають із томиком Пушкіна під подушкою, починає щось доходити. І от вже й Financial Times присвячує розвороти економічним проблемам Росії і тій самій обліковій ставці, а славетний The Economist видає статтю, що Україна почала вигравати у Росії в економічній війні. І завдяки західній підтримці економічна ситуація в Україні виглядає більш стійкою, ніж у Росії, де запал від згоряння грошей у процесі побудови військової економіки починає вичерпуватися, а тепла дає все менше і менше, змушуючи росіян витрачати прокляті долари на закупівлю зброї у Кім Чен Іна.
Інша версія рішення Набіуліної більш приємна, бо каже, що вона нарешті прогнулась під тиском міцних господарників з оточення Путіна, яким вона і затягувала паски і тепер під контролем саме вона, а не інфляція чи кредитування. Під контролем друзів Путіна, чий апетит вже не стримати. Що, не виключено, призвело до втрати незалежності Центрального банку Росії, останнього бастіону здорового глузду в імперії Путіна, де при всьому бажанні створити православний халіфат за економіку досі відповідають притомні ліберальні економісти. Якщо це так, то це важливий цвях у труну російської економіки, яка поки що відмовляється вмирати по-справжньому. Хоча в умовах, коли реальна економіка стискається, а все більшу роль відіграє державне замовлення, роль Центробанку та його рішень вже і так мінімізована, бо гроші друкує вже не він, чи принаймні не він ухвалює це рішення. І основне в дилемі «піднімати ставку до 23% чи лишити все як є і не провокувати друзів Путіна» для Набіуліної було у збережені довіри ринку, що дозволила їй втримати ситуацію під контролем на початку повномасштабного вторгнення, коли санкції мали викликати макроекономічний шок. Що ж, тоді по довірі точно вдалось завдати удару. Хіба що найближчим часом росіяни не надрукують багато нової статистики, де стане видно, що кредитна активність банків майже зупинилась.
Український ринок єврооблігацій так само перебував у анабіозі. Не звертаючи увагу на новини, зокрема на свою улюблену тему — прогнозування скорого миру. Може і добре, що російські спікери повилазили саме в цей час із своїми черговими вимогами капітуляціями, підриваючи будь-яку віру у будь-які швидкі домовленості з росіянами. А внутрішня статистика принесла неприємний сюрприз. ВВП за 3-й квартал зріс всього лише на 2%, що значно нижче, ніж очікування аналітиків. Що дозволяє припустити, що і річні цифри у 4% зростання не будуть досягнені. Певно, чи не основним фактором сповільнення стала прискорення інфляції, спровоковано в першу чергу російськими ударами по енергетиці. Цю свою улюблену забаву росіяни продовжили і цього тижня. При чому, цього разу їх удари виявились більш успішними, особливо в контексті ураження генерації, що повернуло в Україну графіки відключень світла, нехай поки що і дуже лайтові. Благо, глобальне потепління допомагає і температуру вдень відмовляється опускатися нижче нуля.
Нацбанк поки не дозволив гривні офіційно перестрибнути на позначку 42 гривні за долар. Може лишаючи цей момент для першого тижня нового року. Перший тиждень в історії України, коли не буде транзиту газу по українській трубі. Не тільки російського, але й умовного азербайджанського. Це з одного боку велика політична перемога, і особливо приємно в ці моменти дивитись на пики Фіцо і Орбана, але з іншого боку несе в собі кілька значних ризиків, які дуже важливо усвідомлювати. І йдеться не тільки про втрату транзитного доходу, а саме мінус $800 млн, що вже не зайде в Україну разом із цим газом. Що, до речі, має призвести до збільшення тарифу за транспортування газу, що доставляється українським споживачам. Додатковим ризиком є те, що якщо раніше російські ракети та російськи генерали уникали ударів у газотранспортну систему, вдаючись тільки до ударів по сховищах, здатних налякати хіба що європейських газових трейдерів, то тепер ГТС стає чи не найбільш пріоритетною ціллю. А і так технологічна робота системи без наявності транзитного газу несе в собі низку технічних проблем, так до них додаються ще й потенційні удари. Так що сивого волосся у працівників Укртрансгазу точно побільшає. Проте є плюс — саме вони зможуть без проблем грати наступного року Святого Миколая і Санта Клауса на вечірках у своїх дітей і онуків.
Сергій Фурса, заступник директора з питань торгівлі цінними паперами Dragon Capital