Огляд фінансових ринків від Сергія Фурси: Іран зіпсував настрій ринкам
Тиждень ринки розпочали на позитивному вайбі, продовжуючи тенденцію цієї осені. Китай був основним фактором доброго настрою, а точніше стимули, які китайський уряд оголосив ще минулого тижня, для підтримки економіки і безпосередньо фондового ринку. На тлі позитивного китайського фактору гроші вперше за тривалий час потягнулись навіть на ринки, що розвиваються. Не кажучи вже про сировинні ринки, де вперше за дуже довгий час почала тішити руда, відштовхнувшись від дна та піднявшись на добрі 10−15%. Радіють й українські металурги, а також деякі футбольні клуби, які не кожного року можуть втридорога продавати людей, щоб гріти лавку якогось топклубу, тим більше навіть араби обирають українську курку, а не українських футболістів (і результати матчів цього тижня підтверджують їхню правоту, бо це не тягнуло на бройлерів, а скоріше нагадувало курчат, осінь для оцінювання яких вже настала), а тому вимушені сподіватись на допомогу акціонерів. Проте все змінили бородачі з Ірану, які знову налякали світ перспективою якщо не третьої світової війни, хоча й такі побоювання виникали у деяких глядачів час від часу, то хоча б масштабною війною на Близькому Сході, що завжди дорого коштувало світовій економіці.
Лідери Ірану не змогли не зреагувати на дії Ізраїлю останніх тижнів, коли Моссад принизливо красиво і елегантно винищив всіх ключових посіпак Тегерану з Хезболи, вирішивши доповнити це все локальною наземною операцією в Лівані. Парадокс, але на тлі цього значно підросли борги цього самого Лівану, які давно торгуються на рівні сміття. Інвестори почали сподіватися, що Ізраїль очистить Ліван від паразитів і країна якщо і не поверне собі статус близькосхідної Швейцарії, яким вона хизувалися минулого сторіччя, то хоча б наблизиться до певного рівня нормальності. Проте іранські бородачі якщо й інвестують, то точно не в облігації Лівану, а тому для збереження обличчя мали продемонструвати силу. І знову, як і пів року тому, вдарили по Ізраїлю. Атака у квітні налякала хіба що тушканчиків у пустелі, але дозволила заявити по телевізору в Ірані, що кляті сіоністи зазнали страшної кари. Щось схоже відбулося і цього разу. Іран випустив купу балістичних ракет і одразу почав кричати, що всіх перемогли, не чекаючи хоч якихсь свідчень цього. Куди влучили цього разу, а частина, можливо велика частина, ракет, все ж таки долетіла, достеменно невідомо. Летіло у об'єкти, що розташовані за межами міст, авіабази і таке інше, а тому свідчень влучань немає. А супутникові знімки кажуть, що все ж таки більше за всіх постраждали тушканчики, чи хто там живе у цих пустелях. Проте Ізраїлю тепер також настав час відповідати, і ринки бояться насамперед саме цього. Особливо лякає перспектива атаки Ізраїлю по нафтовій інфраструктурі аятол.
Причому навіть Байден у відповідь якомусь журналісту сказав, що це обговорюється. Напевно, обговорення проходить у режимі, коли Ізраїль кричить, що він мамою клянеться, але знищить нафтову інфраструктуру Ірану, а Байден намагається тримати Нетаньяху за руки, натякаючи, що якщо і бити, а краще взагалі не бити, то робити це кудись в район ядерних об'єктів чи мститися іранським тушканчикам. Бо дорогий бензин, особливо перед виборами, нікому в США не потрібен. Але це, звісно, вплинуло на ціну на нафту, зокрема відповідь президента США, яка за тиждень зросла на цілих 10%. І зранку у п’ятницю барель бренту коштує десь 77,5 доларів. Продемонструвавши найбільше зростання за тиждень з лютого 2023 року. І це на тлі статей у західній пресі, які просто бомбардували ринок новинами про можливі цінові війни на ринку нафти, які готова розпочати Саудівська Аравія. Цього тижня до Financial Times доєднались WSJ і Politico, в унісон задекларувавши таємні знання, що Саудівська Аравія грозить завалити ринок нафтою та обвалити ціни. І все це пішло у пісок ізраїльської пустелі, куди поцілили сотні ракет, що викинув Іран. І всі чекають розв’язки. Але відсутність фіналу, чи відтягнуте продовження, тримають ринки у напрузі. А тому за цей тиждень індекс S&P500 трохи знизився, втративши 45 пунктів і відійшовши від історичних максимумів. Ранок п’ятниці індекс S&P500 розпочне з позначки 5699 пунктів.
Поки українці вболівають за принца Салмана і його рішучість, український ринок єврооблігацій майже не зачепила хвиля розборок на Близькому Сході. Ба більше, українські суверенні облігації навіть трохи додали у ціні. Це передусім стосується «серії Б», тих єврооблігацій, які можуть виграти в результаті карколомного економічного зростання. Чомусь віра в це була трошки сильнішою серед інвесторів і спекулянтів цього тижня. Більш активності було в сегменті корпоративних єврооблігацій. Потішив інвесторів Кернел, який заявив, що реструктуризація це не їхній метод. І продукували новини Vodafone, що намагається пройти між Нацбанком і інвесторами та якимось чином задовільнити обох. Поки у нього не дуже вдається, але судячи з цін на його єврооблігації, інвестори не дуже й переживають. Але в цілому ринок перебуває у штилі і єдине, що може посунути його, це будь-які новини, що стосуються перспективи мирних перемовин. Поки таких новин немає, немає і активності з боку інвесторів.
На внутрішньому ринку все так само спокійно. Гривня відзначила рік політики НБУ «контрольована гнучкість» дуже контрольовано, залишаючись слухняною та гуляючи дуже недалеко від дому. Ранок п’ятниці курс на міжбанківському ринку зустрічає біля позначки 41,2 гривні за долар. А сірий ринок перебуває на рівні 41,45 гривень за долар. На рикну ОВДП відбуваються прогнозовані аукціони, де Мінфін по повній програмі своїх бажань розміщає ОВДП, що входять в список Нацбанку, а інші облігації користуються дуже обмеженим попитом. Сам регулятор офіційно додав цього тижня ще дві серії до так званого переліку бенчмарків, допомагаючи уряду профінансувати дефіцит цього року. Тим більше парламент все ніяк не добереться до голосування податкових новацій, які вже вимушено будуть запроваджувати заднім числом, демонструючи найкращі українські практики. І поки економіка живе без відключень. Пауза у масштабних обстрілах триває вже місяць, змушуючи домашніх конспірологів або знову прив’язуватись до дат (а тут 7 жовтня день народження російського диктатора якраз), або спекулювати на тому, що і українські дрони останнім часом оминають російські нафтопереробні заводи і, може, зустріч в Катарі все ж відбулася, де сподівались домовитись про те, що Україна не б'є по нафтопереробці, а Росія — по генеруючим потужностям.
Сергій Фурса, заступник директора з питань торгівлі цінними паперами Dragon Capital